• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • НТЛ "НООСФЕРА"
  • Словник наукових термінів, які застосовують у науковому дослідженні

/Files/images/НООСФЕРА.jpg

Автореферат — наукове видання у вигляді брошури, що вміщує авторський варіант реферативного викладу проведеного ним наукового дослідження.

Аксіома — істинне положення, яке приймається без логічного доказу, в силу безпосередньої переконливості для визначеної групи науковців - наукової школи.

Актуальність теми – важливість, суттєве значення, відповідність теми дослідження сучасним потребам певної галузі науки.

Аналіз − метод наукового пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини і дослідити результати поділу.

Аспект — точка зору, з якої розглядається об’єкт дослідження.

Версії — гіпотези, що по різному пояснюють одні й ті ж самі факти.

Висновки – положення, що виносяться дослідником на обговорення науковою спільнотою, синтез накопиченої в основній частині наукової інформації, послідовний, логічний, чіткий виклад головних результатів.

Гіпотеза — обґрунтоване припущення про природні взаємодії досліджувааного об`єкта, про можливі засоби розв’язання визначеної проблеми.

Дедукція — хід наукової думки від загального до конкретного

Евристика — наука, що вивчає способи наувкового пошуку і здійснення наукових відкриттів.

Експеримент — один з методів пізнання, цілеспрямоване вивчення об’єкту з метою виявлення раніше невідомих його властивостей (якостей) або перевірки правильності теоретичних положень, що визначаються певною пошуковою ідеєю і має чітко виражену мету.

Зміст – все те, що можна сприйняти; або сприйняти і осмислити; або сприйняти, осмислити і оцінити.

Ідея — визначальне положення в системі поглядів, теорій.

Індукція — хід наукової думки від конкретного знання до загальних положень.

Категорія — форма логічного мислення в якій розкриваються внутрішні суттєві сторони та відносини між предметами, що досліджуються.

Концепція – система поглядів на те чи інше явище, система поглядів на предмет дослідження, система доказів певного положення, основна думка при визначенні мети й завдань дослідження, що вказує на шлях його опанування.

Мета дослідження – поставлений кінцевий результат, на досягнення якого спрямоване дослідження.

Категорія – основне логічне поняття, що відбиває найзагальніші закономірні зв’язки й відносини, які існують у реальній дійсності.

Метод — підхід, прийом, засіб теоретичного дослідження або практичного втілення явища (процесу), прийом або система прийомів, що застосовується в певній галузі діяльності,

Метод дослідження — спосіб отримання нового знання.

Метод наукового пізнання – спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання.

Методика – сукупність взаємозв’язаних способів та прийомів доцільного проведення будь - якої роботи.

Методологія наукового пізнання — учення про принципи, форми й способи науково-дослідницької діяльності.

Наука – сфера людської діяльності, система знань об’єктивних законів природи, суспільства, мислення, що виражається у точних категоріях, а також діяльність, спрямована на здобуття нового знання і результати цієї діяльності.

Наукова робота – цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають як система обгрунтованих положень.

Наукова стаття – один із основних видів наукових публікацій, що містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового слідження, висвітлює конкретне питання, фіксує науковий пріоритет автора, робить матеріал надбанням фахівців.

Наукова тема — завдання наукового характеру, що підлягає науковому дослідженню та є основним показником науково-дослідної роботи.

Наукова теорія — система абстрагованих понять та тверджень, що являє собою ідеальне відображення дійсності.

Наукова школа – творчий колектив дослідників різних поколінь, об’єднаних загальною програмою, стилем дослідницької роботи, спільною аксиоматикою, логікою і які діють під керівництвом лідера-розробника теорії.

Наукове дослідження — методи отримання та перевірки нових знань.

Науковий факт — явище, що становить базу для формування думки та є основою наукового пізнання.

Наукознавство – дисципліна, що вивчає закономірності функціонування та розвитку науки, структури наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими сферами життя суспільства.

Об’єкт дослідження – процес, обраний для вивчення, явище, що породжують проблемну ситуацію.

Ознаки – такі вияви особливостей змісту, форми, що, як правило, свідчать про шкідливість чи корисність предмета, явища і можуть бути сприйняті, осмислені та оцінені людиною як позитивні, негативні, цінні, небезпечні чи безцінні взагалі.

Ознаки науки: 1) наявність систематизованого знання (наукової концепції); 2) наукова проблема, об’єкт, предмет; 3) практична значущість.

Основне завдання науки - відкриття законів існування та розвитку природи, суспільства, мислення і процесу пізнання. Для реалізації такого завдання наука оперує такими методами:

  1. збір, аналіз, узагальнення фактів;
  2. систематизація отриманих знань;
  3. пояснення суті явищ і процесів;
  4. прогнозування подій, явищ і процесів;
  5. встановлення напрямків та форм практичного використання отриманих знань

Поняття — думка, що узагальнює та виокремлює предмети, явища за певними ознаками, відображає суттєві його якості, результат узагальнення суттєвих ознак об’єкта, сукупність поглядів на що-небудь.

Постулати — твердження, що приймаються як істинні, хоча вірність їх не доведена.

Предмет дослідження – теоретичне відтворення тих суттєвих зв’язків та відношень, які підлягають безпосередньому вивченню.

Принципи — вихідні положення будь-якої теорії, учення, науки або світогляду.

Спостереження − систематичне цілеспрямоване вивчення об’єкта.

Структура наукової роботи: титульний аркуш, зміст, вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел.

Сутність – те найважливіше, найцінніше чи найсуттєвіше в змісті, формі, ознаках чи функціях предмета, істот, явища і т. ін., що складає його найвищу значимість і цінність (на момент пізнання його людиною або й взагалі).

Тези — стислий виклад у письмовій формі суті певного питання або наукової проблеми, що включає огляд відповідних інформаційних джерел. Судження — висловлена думка, у якій відображене ставлення до її змісту, істинності або хибності.

Термін – слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття певної галузі науки.

Умовивід — процес мислення, що об’єднує послідовність двох та більше суджень, у результаті чого з’являється нове судження.

Форма – зовнішній вигляд і внутрішня будова (структура) предметів, явищ, процесів, людей тощо або їх змісту.

Функції – природні чи штучні призначення предметів, істот, явищ, людей, процесів тощо.Безпосередні цілі науки - це отримання знань про навколишній світ, передбачення процесів і явищ дійсності на основі законів, які нею відкриваються. У широкому розумінні її мета - теоретичне відображення дійсності. Наука створена для безпосереднього виявлення істотних сторін всіх явищ природи, суспільства і мислення.

Кiлькiсть переглядiв: 1614